Україна пам'ятає - світ визнає
Роки ідуть - пам'ять живе
Кожну четверту суботу листопада у світі вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-33 років, по всій Україні проходять меморіальні заходи. Штучний голод був спланованою акцією сталінського політбюро з метою забрати у селян залишки зерна та продати або подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі: маючи значні запаси зерна в резервах, радянська влада охоче експортувала його за кордон. Тоді, у тридцятих роках Сталін, організувавши великий голод проти українських селян, намагався ліквідувати загрозу розпаду СРСР, яка постала з боку Укарїни. Оскільки свідоме населення України постійно поставало проти більшовицької влади. Таким чином Сталін ліквідував незгодних, а на їх місце переселяв більш лояльне населення з різних регіонів Росії.
Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання. Вважається, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить майже чотири мільйони осіб, але деякі історики вважають, що насправді кількість сягає семи мільйонів.
Це лише в два рази менше, ніж втрати України у Другій світовій – найстрашнішій війні в історії людства.
У той час як кількість українців в Союзі зменшилася, у наших “сусідів” населення збільшилося.
Якщо порівняти дані перепису населення 1926 і 1939 років, то білорусів стало на 11% більше, росіян – на 28%. Українців – на 10% менше.
23 країни визнали Голодомор геноцидом. Серед них не тільки ті, в яких живе велика українська діаспора, наприклад, США і Канада, не тільки дружні сусіди, а й Австралія, Чилі, Андорра і навіть Ватикан. Ще низка країн засудили Голодомор як акт винищення людства (Аргентина, Бразилія, Іспанія, Італія, Чехія та інші).
У світі налічується близько 20 пам'ятників жертвам Голодомору в Україні: у Австралії, Аргентині, Великій Британії, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, Угорщині та США.
Пам'ятники та меморіали- це пам'ять всього людства про білі й чорні сторінки історії. Бо дуже важливо відновити історичну справедливість і зберегти пам'ять про трагедію. Найперший пам'ятник Голодомору в Україні був відкритий ще в 1983 році в Канаді.
В нашому регіоні питанням вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932--1933 років та політичних репресій займається Ганна Тимофіївна Капустян. Ганна Тимофіївна – депутат Новогалещинської селищної ради, доктор історичних наук, професор, представниця всесвітньо відомої наукової школи істориків-аграрників професора Віктора Петровича Данилова. На основі досліджень, проведених нею особисто, складено список репресованих та померлих від голоду 1932--1933 роках громадян району. За ініціативи Капустян Г.Т. встановлено та відкрито 22 квітня 1990 року в селі Заруддя пам'ятний знак жертвам Голодомору.
Наша громада, як і вся Україна, вшановує пам'ять жертв голодоморів. Заходи розпочинаються з покладання квітів до пам’ятника та пам’ятних знаків жертв Голодомору. О 16:00 оголошена загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої небайдужі громадяни запалюють свічки біля пам’ятних знаків або на підвіконнях своїх помешкань. Дана акція символізує єднання українства навколо трагічної теми Голодомору та вшанування жертв геноциду співвітчизниками у всьому світі.
Голодомор 1932-33 років – це наша спільна пам’ять, спільний біль, бо немає в Україні жодного роду, жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія.
